МЕСІЯ, ГАЛЯ Й УКРАЇНА…
Ой, Галю, Галю, Галю, що ж ти наробила,
Себе й своїх дітей уже занапастила…?
Чому філолог-вчитель й гордість України,
Втручається в життя наносячи руїни?
Руїни – біль в бутті душевний і сердечний,
Вона і розуміє: він є небезпечний!
Навіщо, Галю, робиш людям привороти,
Мирянину – це важко все перебороти?
А на любов у Всесвіті –табу всі чари,
Бо над замовником чорніють зразу хмари…
Тож хмари почорніють й розізлиться вітер,
Й тобі не буде, дочко, місця в цьому світі.
Чар-зілля за будинки, гроші та квартири…
Таке не виробляли навіть рекетири.
А ти пішла до церкви й взяла там причастя,
Без сповіді та каяття не буде щастя.
Якщо його не любиш, а за що чаклуєш,
Смакуєш і цілуєш, й в пекло ти крокуєш?
Ти ж знаєш, що в житті за все платити треба
Й неможна на брехні добратися до неба!
Ой, Галю, Галю, Галю, як тобі… далеко, –
Миряни, пам’ятайте, що не все так легко.
Усім в сім’ї свою диктуєш, доню, волю,
Покайся: й не ламай своїх дітей ти долю!
17.01.2018 Р.
РАЙ
