|
Цілий тиждень мого Стефка знов тиснули зуби,
Так юш ними скреготав, як пила на зруби
Місця в хаті не знаходив, а ні в літній кухни,
Кажу йти му до дохтора, най їх трохи рухне.
Їден день таки пішов, смілости набрав сі,
Але цери* ніц не мав- думала м жи в...сі.
Вийшов з хати... я м сі злєкла- у новім костюмі,
Новий галстук завізав, жи висів на трюмі*.
Боже! СТЕФКУ! - бій сі Бога, нині не Великдень,
Ти до церкви так не йдеш, а нині день будний.
- Шо ти, бабо, розумієш? То валике діло,
Зуба рвати- можу вмерти... юш готове тіло.
Юш їм вмитий, споряджений, як то немовлятко,
Шось сі стане- на поминки заріжеш пацятко.
Всьо зладиш, як по закону, на то воля Божа,
Я зі сміху юш вмираю- червона, як рожа.
Посадила м до маршрутки, тай перехрестила,
Сльоза капла, гірка доля, така- юш не мила.
Повернув сі Стефко скоро- ше скорше ніж їхав,
Під очима синяки- видно хтось му в'їхав.
Я сі дивлю- хлоп радіє, сміє сі до мене,
Та піджак чогось роздертий на правім ремени.
Чуєш! СТЕФКУ! Шо сі стало, де тебе носило?
Шо с зробив, шо за нечисте так тебе побило?
Довго Стефко повідав за того доктора,
Як сі довго приміряв, як п'яний до рова.
Не хотів мастити кліщі, би зуба урвати,
Видно добрий каратист- ногов видаляти.
Ні наркозу, ні укола, а ні жмені вати,
Боже! Касю! Я живий вернув сі до хати.
Мав ми вирвати їден, а вибив чотири,
Та то ніц, жи мої ясна*, як свині розрили.
Заживе, як на собаці, аби довго жили,
Трохи шкода, жи не більше, а іно чотири.
То зроблено наперед, як у тім заказі,
Аби юш мі не тиснули... дякував "заразі".
Правду кажут собі люди, жи дурне- не винне,
А ше кажут, тоже чула- жи лихе не згине...
Цера*- лице, колір лиця.
Трюмо*- зеркало з трьох частин.
Ясна*- десна.
ID:
774536
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 01.02.2018 13:14:40
© дата внесення змiн: 01.02.2018 13:18:20
автор: Леся Утриско
Вкажіть причину вашої скарги
|
