Я хочу так, лиш кінчиками пальців
зустріти губ твоїх п'янке тепло.
Між нами стільки ніжності було
мрійливої. Шалений ритм вібрацій
всередині. Назовні стогін тихий
і погляд повний пристрасті й вогню.
Лавину цю я вже не зупиню.
І не позбавлю нас цієї втіхи
від дотиків, від рухів, від єднання...
Ця насолода чиста, без прикрас.
Тону в обіймах. Зупиняю час.
Ми довго так плекали ці бажання.
Зроблю усе, щоб знову повернутись
в світ здійснення бажань, мрій та чудес.
Де кінчиками пальців до небес
ми зможем разом знову доторкнутись.
Коли поринаю у Ваші вірші про це, мені завжди уявляються двоє у спетінні знаку нескінченності...у вічному кайфі один від одного)). Нам таки тре вчитись кафувати один від одного у житті))
Перші два рядки дуже класно рефреном вилились у останньому катрені! Сподобалось!
Здається можна виокремити цілу підбірку таких еро-поезій у Вашій творчості, слід чекати продовження?!)))
Кайфувати і абсолютно розчинятися один в одному - це складно,на це потрібно стільки всього:час,натхнення,бажання,уміння.....Але це життєво необхідно для того,щоб відчувати себе щасливим
А стосовно продовження - допоки буду мати здатність відчувати...
Вдячна Вам за такий приємний коментар