По сходинках млію вниз…
Мріями себе годую.
А ти дивишся на ліс
І відлуння чуєш…
А моя хода все до тебе ближче…
А моя рука у твоїй зависне!
Не віддам нікому магію твою.
Краще впаду в кому тільки заберу!
Дивишся на ліс… Як падає листя…
Згадуєш як вітер, шепотів колись нам
Віру мелодійну, карму очищав.
Соло теплотою з медом розбавляв.
Дивлюся як дивишся на останні листя.
Поміж них вривається сонячне намисто.
Промайни невидимо ближче до грудей.
Пригорни так солодко наш солодкий день
Вітер вже не чує, як йому кричу!
Рознеси як плачу, коли не живу!
У долонях твоїх як в останній день…
Ти дивись на листя я ж на вашу тінь…
