Всю ніч у мозку гастролює день І циркулює по нейронах струмом. А вранці з дому вибіжить мішень - Дорослістю прикрита і костюмом, Щоб знати: вічне серце чи забіг! Так вічна кава ставиться до столу, А в сумочці робочій оберіг – Чергова упаковка валідолу… Світ дошкуляє світний чи втіша, То успіх ліпиш, то тримаєш планку! А ніч приходить – томиться душа Думки гонити і чекати ранку! Осліпла доля чи оглухлий кут – Кидаєшся у тисняву і тряску… Мізерний наш у всесвіті маршрут, Та щось встигаєш і шукаєш казку! І шаленієш, як знайдеш, бува! А зараз – ніч! Ну що поробиш нині? Потрібна, значить, фаза темнова, Немов листочку, мислячій людині. У років сорок, може, сорок п`ять, Міцнішаєш добою, ще добою, Щоб чути, як секунди лопотять, Як мойри розмовляють між собою! Всю ніч у мозку гастролює день… © Оксана Осовська
ID: 776258 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 10.02.2018 22:22:14 © дата внесення змiн: 24.02.2018 15:36:44 автор: Оксана Осовська
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie