Люди добрі. подивіться, чого ми добились
В парламенті депутати геть чисто змінились.
Обіцяли за народ стіною стояти,
А тепер мурують стіни, щоб їх не впізнати.
На засідання виходять рівно о десятій,
Сидять собі очі в стіл- не можуть підняти.
Додивляються свій сон рябої кобили,
Як тяжечко цілу нічку вони їли й пили
Як з дівчатками вони цілу ніч не спали
І державнії проблеми до ранку рішали.
Ну а ті, що ще хоч трохи очі підіймають
В судорогах несусвітніх синіють, конають.
Розмовами діалогом ще й матами криють,
Один одного за чуба тягають і виють.
І кричать немов у них мікрофона вкрали.
І яка ж це правда тепер,людоньки. настала.
Думала, що за межу на полі сваряться,
А то ж вони за портфелі всім тілом бояться.
Щоб не дай бог, не розлізлись від тої бумаги,
Що збирали всі ці роки для Верховної Ради.
Де ж тоді побачить Рада, як людям живеться.
Чи сплять вони, чи сидять, чи їм їсться, п"ється.
Чи може, вони попід тинню руки простягають,
А їх діти, їхня радість з голоду конають.
Навіщо їм ції люди, нащо їхні теми
Вони собі вирішують Верховні проблеми.
Адже у них на "бамазі", великі пориви,
Як державу нашу рідну затягнути в прірву.
Де їм взяти дачу нову, машину, кохану,
Як їм здерти з цього люду сорочину драну.
А щоб плани ції в дію могли просіва
Недоторканість потрібно депутату дати.
Структуру в владі треба поміняти
І не потрібні будуть нам ці депутати.
А то для нас це не посильна плата
Робити на державу й депутата.
Клас, Надіє. 
