Там високо-високо, в небесній височині,
Де внизу розкинувся густий смерековий бір,
Розпростерши широкі сизі крила орлині,
В піднебессі ширя володар Карпатських гір...
А навколо тут зеленіють гори високі,
Куди не глянь рідні простори його чарівні.
Шумлять в полі буйні трави, зелені, високі,
Що діамантами іскряться в ранковій росі.
Літає і кружляє яструб в небі високо
І оглядає споконвічні простори свої,
І з небесної висоти бачить зірке око,
Красоту незрівнянну, що там внизу на землі.
А яструб в небі усе вище і вище ширяє,
Повільно над високими горами робить круги.
І тепла течія у вись його піднімає,
Над краєм, що в спадок йому передали батьки.
Тут зустрів він своє перше в житті кохання,
Тут діти майбутні нащадки його зросли.
І край свій йому рідний, і священний Карпатський,
Від ворогів він захищати буде завжди.
А навкруги зеленіють гори високі,
Куди не глянь рідні простори його чарівні.
Шумлять в полі буйні трави, зелені, високі,
Що діамантами іскряться в ранковій росі...
Щиро дякую, Надю! 
