ЗРАНЕНА ЛЮБОВЮ
ІЗ КНИГИ ЗРАНЕНА ЛЮБОВ'Ю
Замріяна яблуня зоріла у небо...
віддавала йому любов до дна,
закохалась у красу зелен клена-
та не відчувала від нього тепла.
Злітали удаль дні за днями...
календар гортав білі сторінки,
сумувала за коханим ночами
і зранена любов'ю від сльози .
Розбилось її щастя, як скло...
розлетілось вщент на друзки,
вітри бичем шмагали крило
і розсіювали цвіт від галузки.
Яблуня мокла під дощем,
здригалась від блискавиць...
золота пора весни під плащем
не бачила ,світла білих птиць.
Молоденьке деревце змарніло...
втратило свою вроду від гріз,
у журі захмарене небо тужило
плакало виливало океан сліз .
Росла зажурена яблуня у саду
просила розігнати хмари у вітра
від холоду тремтіла і від граду
виглядала із моря погоди і світла.
У яблуні, не було сонячної весни ...
у свій час ,багато яблук не зародила,
духом зцілялась від ранішньої роси
зміцнювала коріння набирала сили.
Яблуню ,дуже любила мати земля,
за чуйне серце, що билось у кроні-
у небес просила подати їй добра
промінь сонечка осяяти її скроні.
Прийшов до неї час квітучий май
яблуня закохалась у грецького горіха
з'єднав їхні серця віти руки небокрай
і горіх полюбив її добру душу довіку.
Минуло літо осінь і люта зима.
прийшла пора золота у зорепад.
на вітті заколисала суцвіття -дитя
і яблуня ощедрила літній сад.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
