Я закінчуюсь,
Там де починається
Хаос.
Я починаюся,
Там де не існує кордонів,
Законів, канонів.
Там де живуть ельфи,
Відьми й дракони.
Скоро нам з тобою
Вже прощатись.
Із будинку тікати,
Кімнату міняти,
І речі складати.
/Мені б тебе обіймати,
Засинати ,
Перемотати
Все на початок,
Нехай нас залишить Бог.
Я полежу в тебе в ліжку,
Я розкажу тобі
Кілька віршів,
На ранок піду/
Поки не зійде сонце,
Мене з собаками будуть шукати,
Тебе катувати,
Тільки ти їм не кажи
Того…
Бо в моєму світі страшно,
Люди замість шкіри носять маски.
Лицемірять, брешуть і вбивають,
Собак – братів наших менших
Ображають,
І мене за мої вірші
Єретичкою обзивають.
Скоро від мого світу,
Залишиться тільки шкіра.
Його монстри з середини
Спалили,
Мене вигнали із моєї кімнати,
З забороною читати й писати.
Я так втомилася жити,
В шаленому русі.
Де зраджують часто,
Найчастіше – то друзі.
Я закінчуюсь,
Коли тебе більше не бачу.
Не можу обійняти,
Не можу пробачити.
Я закінчуюсь в кожній фразі,
Що має значення.
В кожнім слові,
Що мене поранило.
В реченнях з крапками,
У поезії,
В своєму світі із ілюзії.
