Муза
Сяє сонце у думках
мріями-зірками,
сяє радість у очах
милими квітками,
є тепло в моїх руках
для палких обіймів,
бо приходить по ночах
героїня фільмів.
Гріє щирістю вогонь
почуття нестримне,
знову втрапило в полон
моє серце зимне,
від журби гірких безсонь
не страждаю тяжко,
адже кличе у Верон,
дівчинонька-пташка.
Тільки з нею є життя,
світом майбуття,
тільки з нею всі дощі
стихнуть на душі.
лиш вона - єдиний друг,
що бадьорить дух,
їй дарую всю любов
і сумую знов.
Я питаю у зірок
про ясну дорогу,
що відчинить днем замок,
впустить до порогу,
де один-єдиний крок
і звільнюсь від суму,
бо цілющі із думок,
про кохану думи.
Жити будемо удвох
на горі вітрами,
і любов, як сфагнум-мох
всі загоє рани,
кожен день піде за трьох
адже добре разом
йти пліч-о-пліч до епох,
що розчулять часом.
Тільки з нею є життя,
світом майбуття,
тільки з нею всі дощі
стихнуть на душі.
лиш вона - моя одна,
теплая весна,
що дає мені любов
як сумую знов.
Віктор Цвіт 09.08.18
