Хотіла б я потрапити в майбутнє,
Пізнати - як змінився білий світ.
Ніхто б не знав, що я у нім присутня,
Та й хто б чекав з минулого привіт...
Я б вулицями, рідними до болю,
Блукала непомітною, мов тінь.
Можливо, ті ж каштани і тополі
Залишаться крізь кілька поколінь...
Пташиною б сіренькою присіла
На гілочці розквітлої весни.
Вдихаючи той цвіт бентежний білий,
Полинула б - в свої минулі сни...
Я б знов про біль і щастя заспівала,
Які у віршах вилила душа.
Хоч знаю, що тебе б не відшукала
В чужому світі, мій красивий шал...
Згадавши все, що випало на долю,
Вдивляючись в нових мені людей -
Напевне б не відчула того болю,
Який би пригорнула до грудей.
Той час, такий чужий і незнайомий,
Мене б любов'ю більше не зустрів.
Даремний той політ у невідоме,
Де ти не закохаєшся в мій спів...
Без тебе світ, в якім тебе немає -
Холодний, для пісенної душі.
Для чого мені світ чужого раю,
Де серце не зігріють спориші.