Чому така вродлива мила панна
Засмучена сидить... на самоті?
Які вона в душі ховає рани,
Яких турбот пізнала у житті?..
Про що ж таке сумують сірі очі?..
Прозорий погляд - ніби в нікуди.
Які гріхи у доленьці жіночій?
В скількох серцях залишила сліди?..
Вродливісь - як у мавки лісової!
Можливо, хтось чаклункою назвав,
Пізнавши біль від панни рокової,
Яку так безнадійно покохав.
Яскравій, і такій красивій, жінці,
Здавалося б, радіти - сто причин!..
О, де він, люба, твій щасливий лицар,
Закоханий, найкращий із мужчин?
Такій, як ти, подібної до квітів -
Стелити тими квітами стежки!..
А ти одна самісінька на світі,
Немає поруч сильної руки.
Зірки зривають з неба - не для тебе
І кидають під ноги - не тобі.
... Якби ж то знати: що мужчинам треба,
Якщо така краса сидить в журбі.
А ти?.. Про що мольби злітають в Небо?..
Яких жадаєш радощів собі?.