Ні, досить дітки, накотилось,
Межу терпіння перейшло.
Живіте так, як вам хотілось,
Аби лиш вам це щось дало.
Та нас для цього не турбуйте,
Не вчора мабуть не зрослось.
Хоча б самі себе шануйте,
Щоби напевне вам жилось.
Ні, ми не будем, не діждетесь,
Ламати пальці в кулаки.
Колись ви мо і схаменетесь,
Що зла не хочуть вам батьки.
Ламає певно вас гординя,
На жаль такий непевний час.
Коли бабло тепер святиня,
Жадоба в нас украла вас.
Надгробки плачуть надмогильні,
Дощами вмиті від хули.
Ви ж не були до цього схильні,
І дітьми добрими були.
Знову "менториш", козаче? 
Дякую Валю за розуміння 
