Тут потом і кров"ю тягне від стін.
Крики як грім і нервове напруження люду,
А в центрі лиш двоє, та вийде один,
Той, хто в бою собі славу добуде.
Тяжезні потужні удари - немає надій...
Йде новий король - претендент на свободу.
Між люду здійнявся, наче, демонський вий.
Переможений без свідомості в ринг, як у воду.
Все змінилось для нього, здається, нема вороття.
Настали павутинно зшнуровані будні.
Він вдихнув нарешті справжнє життя,
Де скінчилась любов, немає грошей і діти голодні.
Та час не терпітиме хлюпань в кутку
І вночі закричить: "Вставай! Бо дитя твоє плаче.
Вставай! Як змирився? То підстав другу щоку.
Вставай! Ніхто не накормить тіло ледаче!"
І в ранкових серпанках ти не знатимеш втоми.
Життя закалить як метал силу духу твого.
І коли переможеш у поєдинку своєму
Повітря вдихатимеш вільним, як би там не було.
