Незнайомцю,
Будь ласка, забери мене до себе і пригорни руками-рукавицями. Поцілуй осіннім сонним ранком у шию та затримайся на мить, аби вдихнути запах мого тіла. Закутай мене своєю турботою та карамельно- грубим голосом. Подаруй мені вечір запашної любові , яка вируватиме цілу ніч між нами. Покохай мої очі, мої уста настільки, аби не бути взмозі дихати без них. Дозволь мені заховатися у тобі й прожити там усе своє життя. Дозволь кохати тебе так. як вмію тільки я , дозволь цілувати тебе щоночі , перед сном, перед сніданком, перед роботою. Дозволь бути твоїм натхенням, спогадом, музою, римою...Дозволь ділитись божевіллям, бо його для мене однієї забагато;читати тобі свої вірші або чергову прозу про кохання; танцювати перед тобою у мереживному спідньому , показувати свою оголену душу; співати пісні, які ти не розумієш, але слухаєш, бо їх слухаю я; готувати тобі ввечері "плов тярчіло" у твоїй футболці, чекаючи тебе з роботи ;
Дозволь просто бути твоєю...
Набридло відчувати цей світ занадто близько . Так , я вважаю це навіть більше , ніж занадто. Я перебуваю зі світом у катастрофічно-інтимно-душевній близькості. Тому осінь впливає на мене сильніше , аніж магнітні бурі від яких крутить коліна.Цей світ не для мене. Він занадто жорстокий і чужий, занадто самовпевнений. А я занадто слабка для нього. Занадто тендітна бути без тебе...
Я нарешті хочу відчути тебе. Чуєш? Твої долоні, подих, думки, сміх, голос, легку колючу щетину , стукіт серця , який я почую,лежачи на твоїх грудях...
Відчуваю себе збоченкою, наче немає справ важливіших. але я не можу змінити себе настільки, аби ігнорувати свої думки. Тому пишу тобі.
як знайдеш мене - не покидай мене знову...
З любов'ю,
Твоя..
Дуже гарний,чуттевий і романтичний твір!Які прекрасні,ніжні почуття!Неможливо незакохатися у таку чудову дівчину!Бажаю взаємної любові справжнього принця!
