І коли ти лунко смієшся,
Смішно здіймаючи брови,
То мені на хвильку здається,
Що ми вільні і майже не хворі.
Що ми маємо час обійнятись,
Що нас біль уже не тривожить.
Що ми можемо гордо здійняти
Стяг в ім*я перемоги.
Мені іноді це здається,
але потім, вкусивши губи,
я мовчу, а всередині рветься
й мене роз*їдає та губить.
і коли мені вхопить серце,
за все те, що так довго мучить,
Я згадаю, як ти смієшся,
і мене неодмінно попустить.
Для моєї Yulia Arefeva
#олень. #поезія #олька_оленька
Оленятко Ла
