Щастя:
Ну все, я до людей не піду,
Вони лиш впускають до хати біду,
Її помічають, над нею ридають,
А я? Мене мов нема - не помічають.
Кохання:
Я також не хочу у серце пірнати,
Мене мало хто навчивсь цінувати,
Ненавидять більше, кричать: все не так,
А що ви зробити, щоб йти поруч шлях?
Радість:
Я їх так благала, щоб вчились всміхатись,
На сонце дивились і вчились літати,
Та стали душею уроди й каліки,
Не вміють від митей шукати вже втіхи.
Мрії:
А з мене зробили якусь вже скарничку,
Мене розміняли неначе дрібничку,
У мені ж є щастя, кохання є теж,
Мене ж на монети обмінюють все ж....
Молитва:
Я чуюю серденько, що кличе так нас,
Здається для вас наступив уже час,
Там стільки надії і щирість витає,
Душа там відкрита, вона вас вітає.
Летіть, мої милі, і в долю вселіться,
Ох, там їх двоє - навіки лишіться,
Від них не відходьте, бо цінять завжди,
Я їх відчуваю....кохають вони.....
Вірш цікавий і дуже гарний,але присухайтесь до добрих порад Амадея!Бажаю на все добре! 
