У вимір
Ти мене
Прошу,
Відправ, бо
Нудно
Що я без
Пригод
Нереальних тут,
У світі звичайнім,
Неповнім.
Я прошу, викради
Ти мене
З мого
Дому
У місті
Рідному. Скажи
Родичам, що покохав,
Та повернусь
Я скоро
Назал.
Разом із
Нею, благаю
Тебе хоч
На годину
Забрати
І щоб то
Ніхто не
Помітив, що
Я зник
Невідомо нікому
Кудись, наче
Час ти
Зупиниш чи
Ти сповільниш,
Що години
Секундами будуть,
Дні - будь
Годинами, рік
Буде днем.
Будь ласка.
