Ти, мабуть, навіть і не знаєш,
Якою ти мені була,
В думках живеш, не відцвітаєш,
Чарівна пташка, два крила …
Ти, мабуть, зовсім не почула
Моєї щирості слова.
Так, на секунду озирнулась,
Ледь посміхнулась. І пішла.
Стоїш в весні, тож не побачиш,
Що я для тебе навеснив,
Ти так багато дуже значиш,
Навіщо, вітре, твій порив …
Може колись під синім небом
Ти б поспішала у мій світ,
А зараз в іншому потреба.
І серед інших ти орбіт.
Чомусь так холодно у серці,
Чомусь порожньо у думках?!
Що сенсу в цій черговій енці,
Чи на дверях нових замках …
Проходять дні і як раніше,
Згадаю, ким мені була,
Що може бути холодніше,
Пішла й нічого не взяла …
Коли пішла, то залишила,
Що більше за одне життя,
Тут вам і музика, і крила,
І це глибоке почуття …