Якби пташкою була, якби мала крила...
Полетіла б я додому, на тиночку б сіла.
Якби вийшов батечко - його б не впізнала.
Давно дома не була... Гірко б заридала.
Якби вийшов братець мій, для нього б співала.
Та журлива пісня та... Не знаю, що б мала.
Якби вийшла сестронька, я б заворкувала.
Погладила б крилечка та й зерняток дала.
А матуся б, рідная, серденьком відчула.
Запитала б:"Донечко, де так довго була?"
Я б сказала матінці, що гірка чужина.
Дома добре, бо тут є вся моя родина.
Скільки ж будем, людоньки, по світах ходити?
Чи ж Вкраїна нам не мати? Чи ми їй не діти?
Якби пташкою була, якби мала крила...
Полетіла б я додому, на тиночку б сіла.
Чудова пісня, Надійко!... Ой,хто знає чужину, тому серце крає....
А,я б сіла на своєму полі
та й наплакалася б доволі...
Бо на цій чужині ні, немає раю...