Ми слова збиваєм в купу –
Кожне з наміром своїм,
І роздмухуємо груди,
І вважаєм себе тим,
ХТО НАД прядивом безсилим,
НАД мурашковим життям…
Але що нас спокусило
Себе бачити без плям?
Чи в нас розуму без міри?
Чи майстерність від богів?
Інші люди в своїй силі –
Кожен над своїм сопів.
Нам би злитися з народом
В праці, співі і в думках.
Кожен має свою вроду,
Гоноритись – хижий шлях.
Віршолюби, віршомази,
Поетичні мудраки,
Будем з світом жити разом,
Кинем думки про вінки!
12.05. 2019 р.
