Пишу тобі… Тобі, мій незнайомий друже…
Пишу тобі в далеке майбуття...
Думки свої я передати хочу дуже...
Тобі ж нема в минуле вороття...
А я, на щастя, я тобі писати можу,
У мене вдосталь часу є на це...
Можливо, так тобі я чимось допоможу,
Підкажу щось... А може щось іще…
Насправді, не про це я хочу написати,
І не мені тебе учить як жить...
Лише скажу: одна у нас Вкраїна-мати...
Не забувай... Цим варто дорожить…
Пишу тобі і уявляю, любий друже,
В якій країні ти уже живеш...
Мабуть, у тій, яку в думках плекали дуже...
Мабуть, у тій, що краще не знайдеш...
Хотів би я ще раз пройтись стежками знову,
Та серед гаю стріти десь тебе…
Хотів би дружню завести з тобой розмову,
Спитати про життя, про те, про се…
Побачити б хотів ще раз на власні очі,
Як буйно квітне рідная земля...
І як вернулися вже до порогів отчих
Усі сини та доньки із далля…
Почути хочу як летить до неба знову
Весела наша пісня гомінка...
Як всюди поважають нашу рідну мову -
В далеких навіть та чужих краях…
Пишу тобі… Тобі, мій незнайомий друже…
Пишу тобі в далеке майбуття...
Пишу… Пишу... І хочу передати дуже
Тобі привіт… З минулого… З далля...
Анатолій Розумний
21.07.2019
Такий гарний лист в майбутнє... Хочеться, щоб він обов*язково дійшов! Щом з нашої країни пішов безлад і хаос, щоб вона розквітала для наших дітей і онуків!!!
Ото ж, пане Олексо, побачимо... Та як би не намалювалися ті відсотки все ж хочеться, щоб кращий новий день настав... І щоб вороття у безлад та хаос не було, щоб наші діти хоча б жили на своїй землі щасливими та не шукали кращої долі деінде... І на рахунок останнього - краще мабуть не скажеш... Нехай мовчать...
Не так уже й здаля, Сьогодні твориться Україна! Але побачимо, що ми сотворили в 20.00. 
