Їхні тіні наздоганяють мене,
Їхні тіні знають мене наскрізь,
А ти продовжуєш казати, що це не моя вина.
Я не хочу всім мститися,
Мені б просто залишитись людиною, хоч і сліпою.
Я граю свою роль, проте так і не звикла до сцени,
Глядачі аплодують, але мені страшно.
Квіти паперові, усмішки бетонні,
В їхніх руках маски.
Що таке щастя,
Коли ти завдаєш комусь біль за свої власні помилки?
Що таке щастя,
Коли хтось інший відповідає за твої вчинки?
Що таке щастя?
Інколи мене запрошують на чай злість та божевілля,
Інколи я – маріонетка в їхніх руках.
Їм, напевно, теж неприємно це відчувати.
Я не хочу вирішувати, що справедливо, а що ні.
Це не моє завдання.
Я новачок на сцені, а ти добре знаєш свою справу.
Вибач, що не слухаюсь твоїх порад,
Зрештою, життя розставить всіх на свої місця.
Я почекаю.
Що таке спокій на душі,
Коли створені тобою стіни вбивають всіх навколо?
Що таке спокій на душі,
Коли люди, яких ти вважала близькими, ті самі тіні?
Що таке спокій на душі?
Що таке щастя,
Коли друзі знають як завдати тобі біль?
Що таке щастя,
Коли тобі кажуть, що платити болем на біль правильно?
Що таке щастя?
