Снується дим , згорає картоплиння
Бринить струною літа павутиння
А дим-сновида розчиня в тумані
Тихенькі схлипи літечка...останні
Встидливо липа, що відпахла медом
Вкриває віти ледь прозорим пледом
Борониться від шалу вітрогонів,
Хоч не здолати силу тих законів
Та чи вартує їх комусь долати?
І сум, і радість можна порівняти
І холод, й спеку треба подолати
Щоб суть свою у пазлики складати
У всім шукати міру і смирення,
Нести тепло, хвалити сьогодення
А завтра буде сніг - комусь спочинок -
Усердній праці - відданий починок
Н. КАРПЛЮК - ЗАЛЄСОВА
18 09.18.
ДЯКУЮ, НІЛОЧКО
