Чому такі вірші у тебе сумні? -
Спитала мене одна пані, -
Неначе душа твоя плаче в вогні,
І сльози її – невблаганні.
Скільки печалі і болю в словах
Прожитих, мабуть що без строку,
Так з неба до долу летить вільний птах
На доленьку свою жорстоку.
Подумавши трохи, я їй відповів,
(Філософське задала питання)
Скоріше за все, до таких ось віршів
Привело нещасливе кохання.
Кожна людина з своєї душі
(Котра ціну любові вже знає)
Живі почуття мов поети вірші
Дістає, і для болю плекає.
Та не кожній дається те слово своє
Для стороннього серця сказати,
Бо душа, моя люба, у кожного є,
А талант ще потрібно десь взяти.
05.11.2018
