Чому, душа-, тебе питаю,-
Даєш ти волю почуттям?
Хіба не відаєш, не знаєш,
Що часто йдуть вони на злам?
Яка причина? Слабодухість,
Чи щоб не зчерствіла душа?
Невже, душе, це твоя дурість,
Що в дні негожі утіша?
Повіриш в те, що тобі сниться,
Смакуєш сон цей день при дні.
В руках, подумаєш, - синиця,
Бо дні за днями йдуть нудні.
Невже, когось недолюбила,
Чи не почула серця зов?
А, може, просто загубила,
Вже не свою, чужу любов.
Душе моя! Тебе я знаю,
Не підведеш, не влізеш в бруд.
Ти так болиш, коли втрачаєш,
І не забудеш тепло рук...
Чуттєвий твір. Дав нам Творець совість - душу, щоб людина відчувала, радість, втіху, щастя. А реалії сьогодення такі, що ми відчуваєм біль, відчай, страждання.
--------------------------------
Трохи іронічно вийшло. У мене сьогодні гумореска про душу
