Біжить, по хвилях пам'яті
зірниця, блищить і сріблиться,
на відблисках відбивається
пінистою хвилею.
У Природі все красиво - вірю,
а в Житті, чашку не склею,
та і чи треба
у Світі не щирому,
без любові.
Усім нам хочеться,
щоб оцінили нас
належним чином.
Напружуємо розумові
звилини, благочестиві
батьки.
Хочемо, щоб діти нас
розуміли з півслова,
особливо у виборі
гідного партнера.
Щоб милих пізнавали
по легкій ході,
а не відпливаючому
на сторону човні.
Щоб по-життю, не був
зломлений дух, адже
у ньому, як у розвилки доріг -
направо фантазія,
наліво - брехня,
відразу й не розбереш...
