О ,Ангеле ,лебедю синьоокий!
ти являєся ,як втомлена душа.
Я жду, тебе відчуваю твої кроки
по-будь, зі мною... коли печаль ,журба.
Від холоду, змерзли мої руки i тіло...
i від тривог, частіше серцебиття.
Зігрій ,небом... хай грає кров у жилах
зростає ,до висот дерево життя.
Коли я безпомічна і безсила
ти, лікуєш мої глибокі рани.
Духом ,оживаєш щоб вічно жила-
і на крилах ,несеш крізь тумани.
Сонячним промінням осяюєш стежу
у безмежжя... у предвічне небо.
Із моїх очей, витираєш сльозу
і подаєш руку у потребі.
Не страшна, за моїм вікном зима ,
як виє завиває вовком вітер.
Від подиху, твого квітне весна
ти ,є благовіст у слові, з літер.
О ,Ангеле, небесний птаху мій!
вблагай, у Бога миру і добра.
У вірі ,дай надію i okean mriu
нехай світлу радість пізнає дysha..
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
Гарно! Зворушливо! 
