З-за обрію нагрянула потвора,
Напищена і чорна, як та ніч,
Котрою йшов додому вчора,
Не розібравшись в чому таки річ.
І зараз я байдужки, що навколо,
Збирається навідатись гроза.
Уява мені корегує слово,
Котре я вчора так і не сказав...
Піднявся вітер, затягнуло небо
І грім гуркоче, мов тяженний рок.
А я нестримно думаю про тебе,
Не в силі все ж ступити бодай крок.
За мить, почнеться нескінченна злива.
І змиє всі приховані думки,
Буквально вчора, був таким сміливим,
Сьогодні все виходить навпаки.
Дощем холодним поливає з неба,
А я продовжую стояти серед поля.
Дивлюся в даль і думаю про тебе,
Яка ж капризна штука — наша доля.
Пройшла негода налила води,
Веселка підштовхне мене промовить,
Важливе слово, що в мені сидить.
"Люблю"! Сьогодні, завтра і завжди!
