UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Котигорошко: Хочу маминої паски - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Яна Бім, 23.04.2020 - 17:01
 щемно так.Мама є, давно не пече, і цього великодня так хотілося попросити саме її паски...та я промовчала... тепер скажу  
Котигорошко відповів на коментар Яна Бім, 24.04.2020 - 23:25
Дякую тобі, Яночко. Скажи, обов'язково скажи
Ulcus, 20.04.2020 - 09:58
зворушливий, щирий етюд... змушує теж повертатись в дитинство, згадувати своє. за паску чомусь мало якихось «зачіпок», а от яйця!) не дуже любила їх у дитинстві їсти, а от «цокання» будило неабиякий азарт! до того ж, той, у кого яйце було міцніше, назбирував чималеньку купу тих крашанок. так, у нас теж були крашанки, фарбовані у лушпинні. а мені хотілось... писанок. мама завжди була заклопотана, відганяла мене, як набридливу муху, коли чіплялася з такими проханнями. воскових свічок не було, тож брала звичайну, парафінову, запалювала і сірником ловила розтануле, щоб нанести на яйце. не виходило нічогісінько)))) поки донесу - захолоне або наліпиться на шкаралупу жахливою грудкою. про «писачок» навіть не чула тоді я «винайшла» абсолютно новий, як мені здавалося, метод прикрашання великоднього яйця! після фарбування я кінчиком ножа вишкрябувала на яйці візерунки. виходило пречудово! подряпини можна робити товстіші і тонші, вимальовувати які завгодно лінії. і так тішило, коли саме за мої яйця «боролись» інші діти. то вже потім я дізналася, що «шкрябанки» - не мій винахід) навіть розчарувалась.
Ulcus відповів на коментар Котигорошко, 20.04.2020 - 13:03
подивись, будь ласка «відіграє роль». як на мене, не дуже вдале формулювання. може, просто грає?
Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 21.04.2020 - 00:43
Дякую за зауваження. Виправив, але по-своєму.Річ не в тім, що я в дитинство "повернувся". В іншому. Я з превеликим задоволенням телефонував би зараз батькам, просив би не ходити нікуди, дратувався б, сварив би їх за те, що вредні і неслухняні, як малі діти... Їв би ту паску, яку не люблю, давився б вареним яйцем (бо я завжди ними чомусь давлюсь), аби лиш мамі приємно зробити. Та телефонувати нікому... Я хочу, а - нікому. Із святом привітати нікого, приємне зробити нікому. Я навіть не про "гіркоту втрати" ,стільки ж років уже минуло... Про те, що чим далі - тим більше усвідомлюєш, що так і не встиг, мабуть, нічого приємного тій мамі зробити, про те, що бувають миті, коли навіть серед людей, серед близьких на якийсь децл часу чомусь відчуваєш себе нескінченно самотнім. І банальна, затерта фраз - Їздьте, поки є до кого їздити, прочитується зовсім по-іншому. Їздьте, любіть, шануйте, робіть приємне, виціловуйте руки... поки є кому. Хрестам і могильним каменям наші поцілунки не потрібні. |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
