Не забудь, на прощання, мене обійняти.
І ніколи не повертайся, якщо хочеш піти.
Доведеться реальність таки прийняти.
Ми так і не стали рідними, як не крути.
Тягнулись до того, що нам не належить.
Загублені розбитими надіями,
Не торгуємо ні собою, ні небом.
Топили себе у собі, як море хвилями.
Все одно не знаємо чим дорожити.
Є щось тонше, краще і дорожче.
Весь час спішимо замість того, щоб жити.
Щастя не в грошах і час не купиш за гроші.
Мене, на прощання, обійняти не забудь.
Розпливемось з тобою, як кораблі.
Слухатись розуму, щоб знов не тонути.
Ми так і не стали рідними, як не крути.
