Дай мені руку, молю, не стрибай,
Я так не хочу, щоб ти потонула,
Просто зроби крок до мене, давай,
Вибач, що зовсім про тебе забула.
Глянь, як вирує внизу океан,
Хвилями лиже загострені скелі,
Он вдалині дощ забив в барабан,
Ну ж бо, пішли до моєї оселі.
Досить стояти на цьому мості,
Чуєш, реве буревій невблаганний,
В небі жене чорні хмари, густі,
Хвилі здіймає під дріб барабанний.
Все, слава Богу, ще крок по землі,
Дай обійму тебе, моя Надіє,
Твоя присутність, як вогник в мені,
Душу в негоду зсередини гріє.
***
