“Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!” (Біблія, Мт.15:8)
“Ці люди...” Господи, які?
Та я читаю лиш “оці”.
Мене шанують лиш устами,
А Я хотів би, щоб серцями.
І стало страшно й сумно враз.
О, християни, це до нас!
Господній біль й Його турбота,
Щоб витягнути “цих” з болота.
Себе звіряю — як же я?
Чи не шанують лиш уста?
Господь, я Тебе вибираю,
Буть серед “цих” я не бажаю.
Бо хочу зватися Твоя,
Тебе хай славить вся душа.
Господь, допоможи так жити,
Щоб серцем всім Тебе святити.
Бо дуже страшні є Слова:
Уста за Мною, не серця.
Та милість є, Бог ще прощає!!!
Й лукаве серце Він міняє.
Сьогодні перевір себе:
З ким справді серце твоє є?
Прийдімо щирими до Бога,
У Нього є нам допомога!
