Змінилась гама, іншим стало тло,
І пензля штрих підсинює крайнебо.
Злетіло літо, мовби й не було,
В холоднім плесі гублять вроду верби.
Уже не чути гомону ніде.
Вже по Петру давно і по Івану.
Крадеться осінь, ні ж бо – владно йде
І тягне шлейфи вранішніх туманів.