Колише осінь ностальгіями світанки,
А я між ними пролітаю, мов листок,
Думки приходять на залиті сонцем ґанки,
На ще тепленькі, мов на березі пісок.
І там п'ють каву, із любов'ю розмовляють,
Так, наче стрілись у кав'ярні, за столом,
Старі газети зацікавлено читають,
Які просочені ще сонячним теплом.
Меню знайоме вже без поспіху гортають,
На перше - мрію, а на друге - дні ясні,
А на десерт осіннє щастя замовляють,
Вгорі з корицею, з горішками на дні.
Любов для когось в'яже шалик із проміння,
Із золотих, одвічних, сплутаних ниток,
Співає тихо ностальгія щось осіння,
А я між ними пролітаю, мов листок...
***
