|
В тридев’ятім царстві
Почались митарства
Дівчинки малої
До Чаклунки злої.
Дівчинки-сирітки.
Хто вона і звідки,
Те ніхто не знав.
Звали – Маргаритка,
Мала вона нитку,
Чарівну, й клубочок.
Часнику зубочок
При собі носила –
Мав магічну силу
І до себе звав.
Бігла Маргаритка
І мотала нитку,
Чарівну, в клубочок,
Раптом – теремочок
Виріс перед нею,
Нитка під землею
Заховалась враз.
Вниз вона спустилась,
Тут усе світилось:
Зверху – теремочок,
Згублений зубочок.
Де ж найбільша свічка,
Пробігала річка
Й спав там Дикобраз.
Маргаритка тихо
Обминула лихо,
Ниточку збирала
Й добре пам’ятала,
Що вона шукає
Брата за Дунаєм.
Тільки би знайти.
Ниточка на кладку
Повела дівчатко.
Бігла через річку
Маргарита нічку,
А вже там спустилась,
Вже й перехрестилась.
Хоче в дім зайти.
Раптом із садочку
Вийшла із ціпочком
Бабця, геть старенька:
Ох, моє серденько,
Як тут опинилась
І чому спустилась
В підземелля ти?
Дівчинка не знала –
Правду розказала,
Як згубила Брата
Й хоч була багата,
Позбулася всього,
Щоб дійти до нього,
Щоб його знайти.
Бабця… блись очима –
Й зразу оточили
Дівчинку Гадюки.
Дивовижні звуки
Всюди зазвучали:
Все ревло, кричало…
Вибіг брат з дверей.
Ниточку побачив,
Але став… незрячий.
Все ж згадав ту нитку
Й рідну Маргаритку.
Зайнялось багаття
І згоріло Гаддя.
Ось, ось, ось зжере
Братика Чаклунка.
Маргарита хутко
Хлопчика схопила,
На кладку ступила,
Та Старенька воду
Чаклувала й зроду –
Зникла враз вода.
Діти… заблукали,
Стежку скрізь шукали,
Вийти як на гору,
Щоб позбутись горя.
Підійшли до свічки,
Де текла та річка.
Відьма… погляда,
Бо боїться світла.
Свічка… аж розквітла…
Раптом чують діти –
Лине запах звідти,
Де лежав зубочок,
Поряд – теремочок –
Вискочили враз.
Зник той світ звірячий,
Хлопчик знов став зрячий.
Вже не може Бабця
Із дітьми змагаться –
Бігає, ламає,
Всіх навколо лає…
Втік і Дикобраз.
З того часу квіти,
Як казкові діти,
Звуться Маргаритки
(Це у честь Сестрички).
Кольори два мають
І секрет тримають
Світла й темноти.
Хоч маленькі – сильні –
Розові і сині,
І червоні, й світлі,
Кожну весну квітли.
Квіти ці низенькі
Прямо в борозенки
Посади і ти!..
Ганна Верес (Демиденко).
ID:
891716
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 14.10.2020 21:16:17
© дата внесення змiн: 14.10.2020 21:21:58
автор: Ганна Верес
Вкажіть причину вашої скарги
|
дуже гарно написали... 
