ти цілий вечір тримаєш мене за руку.
гадаєш, я десь піду?
просто треба знайти місце й спосіб
залишати для тебе повідомлення щодня.
ким би я був, якби тривав довіку?
я тримаю вже майже 2 місяці цей божевільний темп.
може, й не в цьому житті, маленька,
та колись ми поєднаємо 2 наші щасливі долі.
навіть тепер я бачу небо в твоїх очах.
ну, то чому ж ти тримаєш мене за руку?
це трохи морозить, чесно. може, ти спостерегла,
що мені вже не тут, що мій погляд давно фокусується
на якійсь надзвичайно важливій точці там вдалині?
щось мені стало важко підтримувати розмову.
це триває вже дуже довго, і зрештою, хто я такий,
щоб тривати довіку? я тримав цей шалений темп,
і тепер знаю точно: нехай і не в цьому житті,
ми будемо разом до скону,
й навіть смерть не розлучить нас, –
навіть тепер я бачу небо в твоїх очах.
то чому ж ти тримаєш мене за руку?
я не втечу сьогодні, просто маю дещо зробити,
щоб ти могла отримувати щодня мої повідомлення.
крихітко, може не в цьому житті,
та ми конче будемо разом –
я знаю, я можу бачити небо в твоїх очах
at last, forever, jethro tull
