Гірчична осінь
пече у горлі
міста, що там, над Бугом.
Співають в хорі
свої лавсторі мешканці мертвим духом
У кожному домі замок у вікнах, а та́кож
замок у мізках
У кожного Книга Буття під ліжком, свята вода
і віскі.
Мешканці міста годують бога,
гукають сліпих бездомних
І ті бездомні човгають важко,
бо доля шманає їх довго.
У місті над Бугом говорять по - бузьки
і пишуть справа наліво
Живуть оніміло
і майже несміло без щипти кохання
і віри.
Жінки́ цього міста не дивляться в очі,
не мають інстинктів
і пульсу
А молодість їхня зникає під землю, зриває серця
від розпусти.
Щотижня о п'ятій вони плачуть хором, а моляться
в рік високосний
Малюють із воску осінь чи космос/
вінки
із рудого волосся.
Мешканці міста це люди нічийні,
душа їх давно
занепала
Миють дзеркала своїми тілами
з гріха і чужих недопалків
Місто над Бугом - місто під боком,
Місто без імені / слуху
Зшите, розхристане, недоцнотливе
Живиться
мертвим духом.
