Одного разу Марійка знайшла кошеня. Правда, іграшкове. Воно було однооке та не мало однієї лапки. Дівчинці стало шкода іграшки і вона вирішила віднести її до старого дідуся Івана, який міг полагодити що завгодно.
Дідусь сидів на лавці, а біля нього ходили білі голуби, котрі дзьобали зерно, яким старенький їх пригощав.
Дівчинка привіталася і розповіла з чим прийшла. Іван Юхимович погодився спробувати полагодити кошеня і сказав, щоб вона приходила завтра.
Марійка ледве дочекалася наступного дня і вранці вже збиралася до дідуся, коли мама її спитала:
"Донечко, а як ти віддячиш дідусеві за допомогу?"
Маруся промовчала, бо навіть не думала про це. Але вона була розумна дівчинка і вирішила купити старенькому продуктів, адже магазин знаходиться далеченько від його хати.
По обіді дитина вже була біля будинку дідуся Івана. Він подякував і віддав їй іграшкове кошеня, що було майже як нове. А тоді промовив: "Добро завжди повертається сторицею!" І подарував добрій дівчинці справжнє кошенятко, яке одразу ж замуркотіло у неї на руках.