|
Ніхто не знає, що чекає на нас у майбутньому. Момихіть сиплються на папір рядки з літер наших доль. Що вони віщують після крапок?.. Хочу жити з тобою зараз, а не потім. Не писати щось про щось, а розповідати. Відчувати тепло від тебе і твого серця. Нехай і буває у житті найгарніша самотність, але це не моє. Не хочу її навіть близько підпускати. Рядки моєї прози, ніби рівчаки, які я вже не в силах зупинити, вони течуть нестримно вдень і вночі, проціджуючись крізь вуаль днів і ночей…
Цей світ залишає мені так багато і так мало! Я не знаю, що можу зробити для тебе без повторень. Ув тобі живе моя ніжність й оживає моє серце. З тобою тюльпани квітують у пристрасті оголеній, і я п’ю вуста твої шалено. Ти називаєш кохання неіснуючим, вигаданим словом, бо, либонь, боїшся його, тож захищаєшся від нього, як тільки можеш.
Сьогодні бродить мряка мокрим містом,
і паморозь кида до ніг вуаль.
З’єднатись мріями, зростись серцями
із однокрилих душ в єдину пару крил…
Графіка: А. Кухарчук
Пам'ять душі, С.74-75
Кухарчук Петро
Агапе [Teкст> : проза / Петро Кухарчук. – Житомир: Вид. О.О. Євенок, 2018. – 92 с.: іл.
——————————————————-
ОЖИВИТИ ЛЮБОВ
На біленькім папері розлого малюються долі,
В них минуле й майбутнє тривожать наш спалах думок,
Що віщують обом? Взлет удвох чи
самотність на волі -
До і після... написаний вимір у зболений крок.
Не напишу листи - в них багато поставлених крапок,
Доторкнути б в обіймах сьогодні.. і зараз, - хоч мить,
Поцілунком палким обійняти б холодних двокрапок,
Хай кохання, між двох, божевіллям людським защемить.
Найгарнішу самотність не хочу впускати у душу,
Що зі мною? В майбутнє полинуть грайливо думки,
Крик ночей і буденні струмки не зупиню... а мушу,
Течія божевіль, мов холодна вода у ріки.
Що зробити для тебе, скажи? Щоб не було повторень,
Як же болісно мліють гарячі, до щему, вуста,
Ти закрила кохання в страху - а чи інші зуміють,
Відімкнути його, де холодна туманна листва?..
Дивним містом снує у надії осіння вуаль,
У туманах густих, в крику птаха - обрізує крила,
Я з собою візьму у далеку дорогу печаль -
Оживити б любов... щоб на двох, щоб реально ожила...
(С) Леся Утриско Воробець
ID:
895787
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 22.11.2020 14:19:47
© дата внесення змiн: 22.11.2020 16:11:58
автор: Леся Утриско
Вкажіть причину вашої скарги
|
