Чому себе не поважаєм
Та мову рідну зневажаєм?
Невже нащадки ми не гідні
Своїх прапрадідів, дідів,
Отих - славетних козаків?
Вони ж найближчі нам і рідні.
В усі віки, в степах за волю,
Швидкіший вітра в чистім полі,
Надійний щит - з Січі козак
Спиняв завжди орди навалу,
Оту московію зухвалу.
А з заходу – литовець, лях.
І не боявсь життя віддати,
Аби спокійно могли спати
Його родина, батьки, діти.
І мріяв, що в його нащадків
Колись та буде все в порядку,
І будуть добре вони жити.
Та ось віки пройшли й ці діти
Можливо, стали краще жити?
Чи мають, Волю, Гідність, Славу?
А чи шанують те, що мали
Їх предки й в спадок передали?
Чи до кінця батькІ́вську справу
Закінчили, і заповіт
На протязі віків і літ
Виконують тепер нащадки?
Та ні, цього , на жаль, не сталось.
З тих пір багато помінялось,
Та досі ще нема порядку.
Бо діти пращурів - зас...ці,
Кацапські підлі запроданці,
Забули хату, рідну неньку..
Свого коріння відцурались,
Задерли кирпу* і зазнались,
Й живуть з брехнею помаленьку.
Не хочуть знать коріння роду,
Ні індентичності народу,
Ні звичаїв, обрядів, мови,
Плюють на ба́тьківські могили,
Аби кацапам догодити,
Й на граблі знову наступити.
Вкраїни діти, схаменіться!
В домівки ба́тьківські верніться.
В своїх церквах моліться Богу,
Шануйте матір й свою мову,
Та знайте, що лиш рідне слово,
Проллє вам світло на дорогу.
*- фразеологізми; зазнаватися, чванитися.
Якщо є внутрішній поклик до свого, до рідного, то ніщо тому не стане на заваді. Нажаль, сучасність показує, що ні школа, ні ЗМІ тощо не здатні зацікавити молоде покоління, звернути увагу на важливе - спокійно, без зайвих емоцій та ненависті. Ми зараз маємо те, про що наші предки іноді навіть не мріяли, та замість того, щоб робити гідний внесок в усі сфери розвитку країни, будувати і підвищувати планку рівнів, ми гаємо час на непотрібну трату енергії. Я до всього прийшов сам, і, сподіваюся, що й інші прийдуть. Українська культура нарешті почала гідно йти у ногу із сучасністю, то ж терпіння нам та наснаги.
Миру й добра Вам!
Повністю з вами погоджуюсь, що українська культура, нарешті піднялась на ноги і починає боротись за своє місце в нашій країні, помаленьку витісняючи і совок і рашу. Але це довгий процес, який потребує часу, щоб до кожного дійшло це усвідомлення. Щиро дякую за відгук!
