Дивні чайки здаля прилетіли,
Криком спокій мій знищили вщент,
Опустилися в серце крізь тіло,
Перетнувши клітин континент.
Дивні чайки, що пахнуть морями,
В їхніх крилах ще й досі пісок,
Десь ховалися, гнані вітрами,
То під сонцем, то в світлі зірок.
Щось затихли в мені чайки білі,
Піду, гляну у серце, що там:
Із пташатами бавляться хвилі,
Пахне в просторі новим життям.
Нові дітки з'явились сьогодні,
Віє щастям з душі берегів,
Іх тепер у мені цілі сотні,
Дивних чайок, моїх почуттів...
***
