так порожньо та зимно_ як в зачині
історії з роздвоєним фіналом_
думки нічийні, натяки злочинні,
туманність тхне бензином та сандалом_
>
закляклий маятник змарнілого обличчя
серед тотожних з ним на тлі відлиги_
став ще один на крок неповний ближче
до дзеркала граніту з шаром криги_
>
почвар круків зникаюче відлуння_
тягар спокути падає під ноги_
звивається в тугих лещатах буднів
причинна тінь байдужої тривоги_
_
надалі їм одні стежки топтати
у пошуках граалю заповіту,
тримаючись за слів іржаві грати
в колючих хащах віри пустоцвіту_
