|
Чи щастя це - замість одного аж три Сонця? Три джерела тепла, три символи на небі … радіти цьому чи ні? Далека Зірка, Близька Зірка і Зірка Розуму. Так назвали їх давно – кілька тисячоліть тому … Навколо Далекої Зірки планета оберталася недовго – не більше звичайного земного року. Але цього було достатньо, щоб все змінилося. Клімат ставав холодніший, їжа менш доступною, серця згасали наче вуглинки. На планеті починалися війни. Але раптом планета потрапляла на орбіту Зірки Розуму. Війни закінчувалися, розвивалися науки, ставали доступнішими ресурси. Людські серця оживали, а з ними і людська пісня, поезія, музика. І раптом знову стрибок. Бо це уже орбіта Близької Зірки. Клімат ставав просто ідеальним для людини. Працювати доводилося менше, ставало менше потреби у науці і все більше розваг, відпочинку, солодощів. Людина втрачала свою опірність до щоденних проблем, природних катаклізмів, хвороб … І раптом знову повернення на орбіту Далекої Зірки. У кого збереглася здатність до співпереживання програвали свою битви озброєним егоїзмом та жорстокістю. Знову рабство, нерівність, злидні. І лише десь самотні диваки пам’ятали, що це не назавжди, що необхідно вижити і є шанс на повернення до нормального життя. Але кожного разу цивілізація Далекої Зірки тривала все довше, все важче було пробити собі дорогу розуму.
Його звали Атрієм. Атрій був астрономом. За свої довгі вісімдесят трилистів (так називали один цикл повного обертання) він зрозумів нарешті, що одного разу планета знищить сама себе, а точніше, ті, що на ній живуть, знищать себе. Потрібно було позбутися впливу Далекої і Близької Зірок. За перших обрисів на небі Зірки Розуму далеко у горах почалося велике будівництво. Планету звали Полонянкою трьох зірок. Тож потрібно було визволити її з цього полону. Ідея була простою – побудувати величезну космічну платформу і у період Далекої та Близької Зірок залишатися постійно на орбіті Зірки Розуму. Часу було не так вже й багато, але Атрію вдалося чудово все спланувати. На планеті будуть залишатися лише одиниці, чий розум дозволяє уникати суттєвих впливів на психіку перепадів гравітації та радіаційного фону.
Знай та Лія були серед тих, кому дозволили залишитися.
……………………..
Як це все нам знайомо … Обділені ресурсами, обтяжені величезними контрибуціями народи дуже легко піддаються оманам тоталітаризму, теоріям расової вищості, приниження інших, отому бридкому «кожному своє». Потім раптом приходить усвідомлення учиненого, розкаяння. Починається епоха розбудови нормального суспільства. Але суспільство розвивається, набуває рис досконалості, стає неймовірно комфортним. І зовсім не раптом не помічає крокуючої поряд бідності, несправедливості, погоджується на спільні проекти з іншим не демократичним і жорстоким суспільством лиш би не вийти зі своєї зони комфорту. Очікувано починаються війни … і приходить кінець ідеальному досконалому життю. За вікном вибухають снаряди, палають будинки ….
……………………….
- Знаю, ми мусимо підготуватися до приходу Близької Зірки.
- Що ти маєш на увазі? Невже ти думаєш, що наші стиснені наміцно руки і обійми може розірвати якась там зірка?!
- Близька? Ні. Я боюсь Далекої. Мені б твоя впевненість …
- Хіба агресія така всесильна?
- Ти забуваєш, що перед агресією прийдуть лінь та безсилля … Уяви собі, що ми у час Близької Зірки будемо все менше спілкуватися, у нас зникнуть спільні прогулянки біля моря, ми все менше будемо дивитися у зоряне небо …
- Хіба це можливо. Це б означало, що ми перестали бути самими собою.
- Я боюсь, що це і означає, що ми станемо насправді іншими. Це будуть інші четверо людей. Може, давай напишемо їм листи. І підпишемо: «Прохання відкрити лише після приходу нової зірки» …
- Ти права … Давай.
- Але ти не говори мені, що будеш писати, а я тобі не скажу, що я …
…………………
Лія любила писати листи. Отож, ще цікавіше, коли лист пишеш сама собі …
«Дорога Ліє, тобі зараз здається, що світ став зовсім нецікавий, порожній, жорстокий. Що ти у ньому зовсім одна. Що усе позбавлено сенсу. Подивись глибоко – глибоко у його очі … Ти там побачиш те, що шукаєш … Якщо ти не віриш собі самій, то повір мені – щасливій частині себе самої».
Знай не любив писати листи. Ніколи не вважав це цікавим захопленням. Але вони ж домовились …
«Знаю, друже! Тобі здається, що світ нецікавий, порожній, жорстокий. Що ти на цій цілій планеті зовсім один. Подивись у її очі. Там та, кого шукаєш …».
………………………
На небі з’явилась богиня воєн і незгод – Далека Зірка. Її світло було набагато тьмянішим, ніж у попередниці. Ставало з кожною миттю все холодніше. Двоє вже давно не трималися за руки. Двоє вже давно не були «двоє». Але була дана обіцянка. Вони повернулися у будиночок, в якому вже давно разом не жили. Листи лежали окремо. Їх потрібно було прочитати.
Подвір’я засипало фіолетовим снігом. Ставало нестерпно холодно. Двоє вийшли з будиночку. Знай заставив себе неймовірним зусиллям волі простягнути руку. Лія взяла його руку в свою. Тепло Близької Зірки та Зірки Розуму, що ховалося десь там у найглибших клітинках сердець кожного жителя планети – полонянки раптом побігло людськими артеріями, заповнило собою ще кілька хвилин тому чужі і спустошені тіла. Очі не дивилися на світ, очі бачили лише інші очі …
- А що ти собі написала?
- Ти той, якого я шукаю … А ти?
- Ти та, яку я шукаю …
- Ой, ти пам’ятаєш. Ти мені колись давно говорив ці слова …
- Ми виграємо, Сіє … Я оживаю … я знову такий, як був …
- Вже не так холодно … Навіть, під цією зіркою, можна жити, якщо розумієш, з ким і заради чого …
………………….
Яке б не було тоталітарне суспільство … білоруське, російське, колись німецьке … Якщо є ті, кому важливо, по справжньому, радісно бути у двох … рано чи пізно таким режимам приходить кінець … Буває, що й одна людина важливіша за цілу зірку …
………………………
Атрій посміхався. Йому назустріч ішли його улюбленці. Він тепер знав, чий винахід важливіший …
*https://www.youtube.com/watch?v=SrzJEkovZLw&feature=emb_title приклад системи з кількома зірками
ID:
902643
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.01.2021 00:03:51
© дата внесення змiн: 27.01.2021 00:03:51
автор: Дружня рука
Вкажіть причину вашої скарги
|
хотілося щось написати життєствердне ... дякую
Цікаво! 
