Десь, колись на світі жив,
Найстрашніший цар звірів.
Скажем прямо без купюр -
Лев страшенний самодур.
Всіх гнобив без перестану
І тхору, і павіану,
І ведмедю, і лисиці
Як сердитий - ляп по пиці.
Догоджали вже без міри,
Звірі пнулися зі шкіри.
Але все йому не те,
Вже мотузки з них плете.
Вкрай дістав тварин спільноту
І протесту щиру ноту
Вирішили дипломати
Перед ясні очі дати
Але хто подасть, біда?
Той кого нам не шкода!
Не відчувши в серці щем
Зайця, жив що під кущем
Спорядили спозаранку
Страшно так послу-сніданку.
Як же виплутать з халепи,
В лева ж бо міцні щелепи.
Гаркнув цар: Чого припхався,
Ти мене що не злякався?
Не таке то й ти цабе,
Знаю я страшніш тебе.
Від такої зайця мови
В лева грива, вуса, брови
Стали дибки, звір реве:
Покажи те той живе?!
Заєць каже: щож ходім,
У страшка криниця дім.
Як прийшли скрививши пику,
Та додав страшного рику
В лігво зазира вороже.
Ну а там, помилуй Боже!
Щось страшне та агресивне,
Видало ревіння дивне.
Лев збагнув - це ж конкурент,
Знищити його в момент
Йди сюди, ану вилазь
Я тут цар, правитель, князь!
Потім гнівом розійшовсь
І в криницю сам шубось!
Заєць же стоїть, регоче -
Лева вбили власні очі.
Так на кожне люте серце
Знайдеться своє люстерце...
Джерело натхнення казка «Лев та заєць»
О, Iрин Ко, так а може у зв'язку з тим збоєм наголосу у 2 рядку, що одна з попередніх коментаторок згадала, то трохи змінити даний рядок:
Серед звірів - цар царів!
То я погралася з наголосом, ніби король звірів(їменник) звірів(дієслово),
самодур же. Мабудь трохи перемудрила. Але поки залишу так.
Дякую Вам за відгук.
Мабудь трохи перемудрила. Але поки залишу так.
. Мудро! 
Гарно, Іринко! 
