тепер - навгад_ дорогами зневір_
печерний страх окислився в крові_
хрести на тлі_ озимі / ярові
чіплється за них голодний зір_
>
на теплий сніг токсичний прах богів_
єхидний сміх з лаштунків смоляних_
чи витравиш зі снів примари тих,
хто попри шквал пустився берегів_
>
і жереб на ребрі, і крок за край_
мигтять на сонці зламані мечі_
від кігтів шрам сочиться на плечі_
дорадник щез_ спаливши штучний рай_
>
тепер - навгад_ і що не спогад – крик_
не озирайся_ окіл скутий склом_
заклякнеш котрим соляним стовпом,
вслухаючись в чіткий зворотній лік_
