Я не покорю цей світ, але і він не покорить мене
Не покорю, бо він мені ще довподоби,
Усе як красиво довкола живе:
Як вітер сдуває з листя пилинки,
Як у весняні порі звучать співи птахів
Як люди кохають і вірять в дивинки
І все спихають на непередбачуваність долі шляхів.
Мені довподоби цікавість,
непрогнозованість завтрашнього дня
Але по при те та вольність,
Невинна й мила душевна метушня.
І знову ж таки:
Хоч я і можу,
Я не покорю цей світ,
Але і він не покорить мене.
