Не рубай, Ісусе, не рубай,
Дерево безплідне не рубай.
Залиши рости ще, залиши,
Шанс даруй йому плід принести.
Обкопай, полий і підживи, -
Може стане дерево цвісти.
Зацвіте, й не буде тільки квіт,
А на осінь дасть чудовий плід.
Не рубай! Те дерево не я? –
Віття й цвіт, без доброго плода.
Я бажаю, Господи, рости.
Поможи рясний плід принести.
Дерево росте, та без плода.
Невже в листі справжня суть життя?
Не рубай його, не вкинь в огонь,
Вірую, що Ти, Господь – Любов.
«Вже й сокира близько-близько є»…
Господи, хай дерево росте!
Пробуди його, даруй життя.
Нехай милість явиться Твоя.
«Бо вже он до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та до огню буде вкинене». (Біблія, Лк.3:9)
