Озеречка лісового,
Що сховалось в осоці,
В очереті-верболозі,
Де дерева та кущі,
Плесо крихітне і чисте
Хвилечками виграє,
Купаються качки дикі,
Гуси й куропатки є.
І ряска густа зелена
Попід берегом пливе,
Харчується птаство нею,
Що на озері живе.
На малесенькій гребельці
Вербиченьки стали в ряд,
Під одною з них - джерельце
Видзвонює раз у раз.
Струменить водиця зимна,
Срібні краплі розсипа,
Мов намистечко те дивне
І прозоре, мов кришталь.
П"єш ту воду - не нап"єшся,
Бо цілюща і смачна,
Бадьрить, здоров"я й сили
Додає усім вона.
Гарний вірш! 
Шануймо водицю...батьківську криницю...То щасливе життя... і прекрасне майбуття! 
