Твій погляд ріже..
Душу, серце, і думки,
Роки пройшли,
А воно таке все свіже,
Не зшити.
Не допоможуть тут нитки.
До тебе мої сподівання —
Утопія без крапельки надії,
Розумію..років своїх це марнування,
Але як же жити без надії?
І донечка красуня підростає,
Але ти неприступна! Ти скала!!
А моє серце все ж не забуває
Як казав колись..
« люблю тебе... мала»
Мабуть, плачу я за гріхи свої,
І буде так завжди..
Я буду вірити..що ви мої..
І розуміти, що зараз скажеш..
«ЙДИ»..
